Фріц Лерцер: відмінності між версіями

Фріц Лерцер
нім. Fritz Gustav Ludwig Loerzer[1][2][3]
Лерцер під час похорону авіаторки Марги фон Ецдорф (1933).
Народився	27 липня 1893(1893-07-27)[4] Берлін, Німецький Райх[1][2]
Помер	21 липня 1952(1952-07-21)[4] (58 років) Фархант, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	клірик, політик
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Знання мов	німецька
Членство	Німецькі християни
Посада	лютеранський пасторd[3], лютеранський пасторd[3], Oberkirchenratd[3] і Пробст[3]
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1945)
Конфесія	лютеранство
Брати, сестри	Бруно Лерцер[2][3]
У шлюбі з	Vera Loerzerd[2][3]
Нагороди

Фріц Лерцер (нім. Fritz Loerzer; 27 липня 1893, Берлін — 21 липня 1952, Фархант) — німецький протестантський пастор і льотчик-ас, лейтенант Прусської армії.

В 1913 році розпочав вивчення теології в Берлінському університеті, проте в 1915 році перервав навчання і 15 червня вступив у військову авіацію. Пройшов підготовку в 2-му запасному льотному дивізіон в Адлерсгофі. Серед льотчиків мав прізвисько «Літаючий пастор», як нагадування про його передвоєнну церковну кар'єру. Після служби на двомісних розвідниках 11 березня 1916 року перейшов до свого брата Бруно в бойове командування одномісних винищувачів «Ямец». Коли стали формуватися винищувальні ескадрильї, 10 вересня 1916 року потрапив в 6-ту винищувальну ескадрилью у званні віцефельдфебеля і, здобувши одну перемогу в її складі, отримав виробництво в офіцери, а 21 лютого 1917 року знову перевівся до брата — цього разу в 26-ту винищувальну ескадрилью. 9 січня 1918 призначений командиром 63-ї, 21 лютого — 26-ї винищувальної ескадрильї, тоді як його брат прийняв командування над 3-ю винищувальною ескадрою. 8 травня Фріц Лерцер повів свою ескадрилью, що літала на трипланах, в атаку на п'ятірку SE 5 із ланки В 74-ї ескадрильї, яка виконувала штурмове завдання. 3 ворожі машини було збито, а 2 інші тяжко пошкоджено. 12 червня і сам Лерцер виявився збитим і потрапив у полон, коли у його винищувача зламалося крило в бою над Кютрі. Всього за час бойових дій здобув 11 перемог.

Після звільнення з полону в 1920 році продовжив навчання. В 1922 році пройшов рукопокладання і в 1923 році став пастором у Фрідеберзі, з 1928 року — в Берліні. 1 січня 1932 року вступив в НСДАП (квиток №893 810)^[5]. Лерцер став одним із співзасновників руху «Німецькі християни» і в 1933 році був призначений в консисторію Берлін-Бранденбург. З липня 1933 року — заступник імперського керівника «Німецьких християн». З жовтня 1933 року — пробст Курмарка. Після розколу «Німецьких християн» в 1935 році приєднався до «Руху боротьби та віри німецьких християн» Йоахіма Госсенфельдера і став його заступником^[6]. В червні 1936 року, після відсторонення радикальних представників «Німецьких християн», був змушений відмовитись від посади пробста і призначений старшим радником консисторії Евангелічної церкви церковної провінції Саксонія в Магдебурзі, в 1939 році — консисторії Берліна. В 1940 році повернувся на військову службу як офіцер резерву. Після другої світової війни не отримав пасторства, проте в 1945/48 роках надавав допомоіжні послуги Євангелічно-лютеранській церкві Баварії.

• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний кубок для переможця у повітряному бою
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

1. ↑ ^{а б} Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
   d:Track:Q1202222d:Track:Q256507d:Track:Q1419226
2. ↑ ^{а б в г} Німецька національна бібліотека — 1912.
   d:Track:Q27302
3. ↑ ^{а б в г д е ж} https://kalliope-verbund.info/gnd/1108138128
4. ↑ ^{а б в} https://kalliope-verbund.info/de/eac?eac.id=1108138128
5. ↑ Bundesarchiv R 9361-IX KARTEI/26260603
6. ↑ Gerhard Besier: Die Kirchen und das Dritte Reich. Band 3: Spaltungen und Abwehrkämpfe 1934 bis 1937. Propyläen, Berlin 2001, S. 102; Handbuch der deutschen evangelischen Kirchen 1918 bis 1949: Organe – Ämter – Verbände – Personen. Bd. 1: Überregionale Einrichtungen. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2010, S. 100.

• Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
• Rainer Bookhagen: Die evangelische Kinderpflege und die innere Mission in der Zeit des Nationalsozialismus. Rückzug in den Raum der Kirche, 1937–1945. Band 1. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2002, ISBN 3-525-55730-2, S. 579.
• Hannelore Braun, Gertraud Grünzinger: Personenlexikon zum deutschen Protestantismus 1919–1949. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2006, ISBN 978-3-525-55729-7, S. 579.