Координати: 41°53′9.2400000999981″ пн. ш. 12°29′8.5200000999985″ сх. д. / 41.88590° пн. ш. 12.48570° сх. д. / 41.88590; 12.48570

Circus Maximus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Circus Maximus
41°53′9.2400000999981″ пн. ш. 12°29′8.5200000999985″ сх. д. / 41.88590° пн. ш. 12.48570° сх. д. / 41.88590; 12.48570
Країна Італія[1]
РозташуванняМуніципалітет Риму Іd[1]
Типдавньоримський цирк
археологічна пам'ятка і пам'ятка

Circus Maximus. Карта розташування: Італія
Circus Maximus
Circus Maximus
Circus Maximus (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Реконструкція, Поль Біґо, університет Кан, Франція

Circus Maximus, Великий цирк (лат. Circus Maximus) — найбільший іподром у Стародавньому Римі. Розташовувався в долині між Авентином і Палатином. У змаганнях на іподромі могло одночасно брати участь дванадцять колісниць.

Історія

[ред. | ред. код]

Вважається, що змагання на колісницях були вперше проведені тут ще царем Тарквінієм Пріском. Юлій Цезар розширив Великий цирк до 600 метрів в довжину, так що на ньому могло розміститися до 250 000 глядачів (ще стільки ж могли спостерігати за змаганнями стоячи). Октавіан Август встановив в цирку перший єгипетський обеліск, а Костянтин ІІ у 357 році — другий. Обидва перенесені у 1588 році папою Сікстом V на П'яцца-дель-Пополо та до Латеранського палацу.

Доміціан проклав дорогу від цирку в свого палацу, а Траян розширив кількість глядацьких місць і імператорську ложу.

Перші перегони в Circus Maximus, як видно із визначення у Законах Дванадцяти таблиць в середині V ст. до н. е.; останні — при пануванні остготського царя Тотіли у 549 чи 550 році.

Крім Circus Maximus були і менші цирки: Circus Flaminius на Марсовому полі, Цирк Нерона на території теперішньго Ватикану та Цирк Максенція на Via Appia.

У Середньовіччі кам'яні споруди цирку були розібрані на будівництво нових будинків. Проте територія цирку ніколи не забудовувалася, і досі тут проводяться громадські заходи (наприклад, рок-концерти).

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • R. A. Staccioli, Rom. Wie es war und wie es ist. Vision S.R.I. Roma, ISBN 88-8162-114-2 (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б archINFORM — 1994.