Mercedes-Benz W100
| Mercedes-Benz 600 | |
|---|---|
 Mercedes-Benz 600 | |
| Виробник | Mercedes-Benz |
| Батьківська компанія | Daimler-Benz AG |
| Також називається | Mercedes-Benz W100 |
| Роки виробництва | 1963—1981 |
| Місце виробництва | Штутгарт, район Унтертюркгайм, Німеччина |
| Попередник(и) | Mercedes-Benz 300 |
| Стиль кузова | лімузин |
| Компонування | ПЗ (FR) |
| Платформа | Mercedes-Benz W100 |
| Двигун(и) | Mercedes 6332 см³ M100, V8 |
| Коробка передач | 3 ст. АКПП |
| Колісна база | 3200—3900 мм |
| Довжина | 5540—6240 мм |
| Ширина | 1950 мм |
| Висота | 1500 мм |
| Маса | 2500—3350 кг |
| Найвища швидкість | 205 км/год |
| Місткість бака | 112 л |
| Подібні | Cadillac Series 70 Daimler DS420 Nissan Prince Royal Rolls-Royce Phantom VI ЗІЛ-114 |
| Дизайнер | Рудольф Угленгаут, Фріц Наллінгер, Карл Вільферт |
Mercedes-Benz W100 (він же «Mercedes-Benz 600») — один із найпрестижніших лімузинів XX століття, що випускався західнонімецькою компанією Mercedes-Benz у 1963—1981 рр. Автомобіль, який не мав аналогів у світі, став символом вищої розкоші і престижу, і велика частина власників — знаменитості 60, 70 і 80-х років XX століття. Бувши рідкісною моделлю, лімузин досі користується величезним попитом як класичний автомобіль.
Для цього великогабаритного лімузина Mercedes-Benz вперше за весь післявоєнний час розробив новий восьмициліндровий V-подібний двигун з позначенням M100. Об'ємом 6332 см³, потужністю 247 к.с. і обертовим моментом 503 Нм, двигун приводив в дію також агрегати пневматичної підвіски кузова. Але головне, міг розігнати великий автомобіль до 205 км/год — швидкість, яку в 1963 році міг перевершити лише Porsche 911.
.jpg)
Автомобіль, який збирався вручну, мав два типи кузова: «звичайний» лімузин і подовжений «Pullman», що відрізнявся лише довжиною колісної бази. «Короткий» автомобіль мав дві версії салону, стандартний і розділений, в якому передні місця від задніх відділялися підйомною скляною перегородкою.
Довгі Пульмани мали очевидніші різновиди. Лімузини випускалися насамперед у чотирьох- і шестидверних комбінаціях. Перші мали два зворотних крісла, що дали місткість до чотирьох персон, другі мали центральний ряд з двома невеликими кріслами «швейцарів». Всього було випущено 428 довгих лімузинів. Існувала також мала серія відкритих ландо (59 автомобілів), де задня частина даху над пасажирським відсіком відкидалася як у кабріолета. В основному такі моделі закуповувалися для парадних цілей.
Були побудовані також два купе, один з них як подарунок для головного дизайнера автомобіля — доктора Рудольфа Уленхаута — при його виході на пенсію.
- Heribert Hofner: Mercedes-Benz 600, Delius Klasing, ISBN 3-7688-1199-9 (нім.)
- Сайт присвячений реставрації 600-х Мерседесів [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)